Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
уярмлювати — [уйа/рмл уватие] л уйу, л уйеиш … Орфоепічний словник української мови
уярмлювати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
закабаляти — я/ю, я/єш, закаба/лювати, юю, юєш, недок., закабали/ти, лю/, ли/ш, док., перех., рідко. Робити залежним від кого небудь; уярмлювати, закріпощати … Український тлумачний словник
зневолювати — юю, юєш, недок., знево/лити, лю, лиш, док., перех. 1) Позбавляти самостійності, волі; поневолювати, уярмлювати. || Підкоряючи собі, своєму впливові, примушувати когось робити що небудь поза його волею, бажанням. 2) перен. Оволодівати ким небудь… … Український тлумачний словник
приборкувати — ую, уєш, недок., прибо/ркати, аю, аєш, док., перех. 1) Підкоряти інстинкти тварини волі людини. || Утихомирювати, усмиряти тварину, яка не кориться людині. || Підкоряти собі яку небудь стихію, сили природи. 2) перен. Утихомирювати, закликати до… … Український тлумачний словник
уярмити — див. уярмлювати … Український тлумачний словник
уярмлювання — я, с. Дія за знач. уярмлювати … Український тлумачний словник
уярмлюватися — юється і уярмля/тися, я/ється, недок. Пас. до уярмлювати, уярмляти … Український тлумачний словник
уярмляти — див. уярмлювати … Український тлумачний словник
підкорити — I = підкорювати (поставити когось у залежність від себе, силою змусити коритися своїй волі), підкоряти, покорити, покоряти, скорити, скоряти, опанувати, опановувати, зневолити, зневолювати, приневолити, приневолювати, прибрати до рук, прибирати… … Словник синонімів української мови
